Письменник і кіносценарист із США Брет Істон Елліс, який колись назвав себе «представником найбільш песимістичного й іронічного покоління, що будь-коли блукало по землі», здобув найскандальнішої слави 1991 року з виходом роману «Американський психопат». Ця книжка, «одягнена у “Валентіно” та залита кров’ю», стала справжнім шоком для читачів доінтернетної епохи, бо навіть її чорний гумор і метафорична сатира приголомшували менше за відверті сцени сексу та насильства. Проте саме ця вичерпна детальна жорстокість, на думку літературних критиків, і зробила історію Патріка Бейтмена — успішного молодого ділка з Волл-стрит — бестселером і культурним спробним каменем нової епохи. Іронічна та сатирична культова екранізація «Американського психопата» 2000 року режисерки Мері Геррон за участі зірок Голлівуду Крістіана Бейла, Віллема Дефо, Різ Візерспун та Джареда Лето по-новому зазвучала в Америці, яка докорінно змінилася після трагедії 9/11. Високоморальний, толерантний та вкрай задоволений життям «простий хлопець» з візитівкою кольору слонової кістки, в одязі від брендів «Статус», «Успіх», «Досконалість», «Упевненість» — «Упевненість, що світ стане кращим без деяких людей»… Життя Патріка Бейтмена — круговерть ресторанів, нічних клубів та тренажерних залів Мангеттена, і єдине, що давало йому наснагу, — Болівійський Живильний Порошок на платиновій «Америкен експрес». Стіни його ідеальної оселі просякли кров’ю та смородом, бо для Патріка Бейтмена ніч — це час полювання на адреналін. А світанок схожий на оптичну ілюзію… Те, що видається двома роками його життя, починається на тлі рекламних плакатів зі «Знедоленими» та Дональдом Трампом, щоб завершитися «Тригрошовою оперою»…