«Воістину я син Хаосу», — сказав колись про себе Луїджі Піранделло (1867—1936), видатний італійський драматург і прозаїк. І справа не тільки в тому, що він народився на краю лісу з назвою Кавуз, тобто, давньогрецькою, Хаос. «Син Хаосу», як і сам Хаос — це метафора, і одночасно реальність. Світ творів Піранделло — це ілюстрація кризи, у яку потрапляє людина початку ХХ сторіччя, це тонка грань, невизначеність між життям і смертю, нерозуміння того, що насправді є реальністю, а що абсурдом. Як це відбувається у найвідомішому романі Піранделло «Блаженної пам’яті Маттіа Паскаль». Молоду людину — головного героя роману — офіційно визнано покійним, і у нього нема іншого виходу, як почати нове життя. Та в кінці кінців йому набридає стан «між мертвими та живими», і він повертається додому, до рідних. Але там на нього ніхто не чекає, і він так і зостається «покійним Маттіа Паскалем». До книжки також включено п’єси Луїджи Піранделло, за які він 1934 року отримав Нобелівську премію «за творчу см