Попри іронію, подекуди солонувату й нищівну, цей твір просякнутий любов’ю до «пересічної людини», з одного боку, а заодно переповнений неприхованого їдкого сарказму стосовно властолюбців найрізноманітнішого калібру, від дрібних клерків і до «небожителів». Загалом же роман «Мертвому півню фагот не потрібен» є своєрідною мозаїчною картиною життя на периферіях сучасного світу, периферіях не так географічних, як цивілізаційних, де все нібито просто і зрозуміло, де час, як і сама оповідь, пливе аж занадто повільно, одначе у цій заколисуючій розміреності таяться воістино шекспірівські пристрасті і безліч карколомних, глибоко законспірованих сюжетів, що не надаються до швидкого і однозначного розшифрування.