Піко Айєр усе життя подорожував світом — від острова Пасхи до Ефіопії, від Куби до Катманду — й писав про свої подорожі. Посилаючись на життєві шляхи Леонарда Коена, Магатми Ґанді, Марселя Пруста й Емілі Дікінсон, письменник розкриває правду про те, як спокій може загострити наш розум та відкрити шлях до життя, що існує всупереч законам сучасності з її шаленим ритмом. Айєр розмірковує над тим, чому багато хто з нас має величезну потребу відключитися від усього цього. Письменник висловлює думку, що зміцнити людину може прадавнє мистецтво недіяння — переосмислення свого життя й відкриття простої та захопливої радості спокою, що здатна дарувати очищення.