Цикл «Пустотливі оповіді» – іронічна стилізація під новели епохи Відродження, що створена Бальзаком у 1832-1837 роках. Великому майстру вдалося відтворити духовний світ людей пізнього Середньовіччя. Всупереч модному в той час смутному романтичному песимізму, в цих новелах б’є ключем істинно галльська жвавість, виблискує раблезіанський гумор, а описам витончених і забавних любовних утіх героїв міг би позаздрити навіть Джованні Бокаччо. Недарма сам Бальзак, оцінюючи своє творіння, не раз повторював: «Якщо щось і залишиться після мене, так це "Пустотливі оповіді"».